Щоб на Великдень кожен відчув турботу і піклування

Напередодні великого християнського свята – Воскресіння Христового як ніколи важливо проявити милосердя і чуйність до ближніх. Свята чекають всі: і дорослі, і діти. Але найбільше воно необхідне соціально незахищеним верствам населення, для яких кожен день – це боротьба. А допомагають цим людям керівники і колективи організацій та установ.

 

Так, особливу увагу і турботу до своїх підопічних виявляє голова Лебединської міської організації інвалідів Валентина Литвиненко. Ця неймовірно привітна, щира і добра серцем жінка разом із командою однодумців, серед яких Валентина Савчук, докладає максимум зусиль, щоб не лише словом, а й ділом привітати людей із обмеженими фізичними можливостями. У цій справі організації допомагають спонсори, зокрема – депутат обласної ради Валерій Чалий. Дуже приємно чути слова вдячності від членів організації інвалідів, тому Валерій Григорович завжди радий черговій зустрічі.

Значну увагу людям, якими опікується міський територіальний центр соціального обслуговування населення, приділяє його керівник Сергій Яхван. Сергій Іванович разом зі своїм колективом відгукнулися і допомогли роздати великодні смаколики інвалідам І-ої групи, учасникам та інвалідам Другої світової війни. Пасхальні вироби від обласного депутата отримало близько 400 людей.

До великоднього маршруту увійшло й хоспісно-паліативне відділення ЦРЛ. Завідуючий відділенням Сергій Костюк попросив, щоб паски були вручені кожному пацієнту особисто. Звичайно, передати ті емоції і враження, які виникають під час перебування у цьому медичному закладі дуже важко. Серед пацієнтів є і тяжкохворі, і ті, хто зустрічає свою старість серед цих стін, але всі вони зі сльозами на очах приймали ці символічні святкові вироби і дякували Богові, що вже за кілька днів вони вкотре зустрінуть Воскресіння Христове. Сергій Іванович не міг не поділитися результатом своєї роботи, показавши деякі кімнати, які були відремонтовані за допомогою Валерія Чалого.

Серед тих, хто отримав великодні подарунки, і вихованці Лебединської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат, якими опікується директор Анатолій Удод. Символічний обід у школі став маленьким святом для дітей і залишиться у їхній пам’яті, як мінімум, до наступного Великодня.

Керівник Товариства глухих у м. Лебедині Лідія Попова, яка протягом кількох років не була обділена увагою ТОВ «КРУК» і не лишилася осторонь цього разу,  передала запашну випічку своїм підопічним.

Смачні паски потрапили і до психоневрологічного диспансеру, де також із вдячністю і радістю  зустріли подарунки.

Не можна не згадати і Управління праці і соціального захисту населення разом із його начальником Валентиною Губською, яка долучилася до пасхального марафону і підтримала ініціативу Валерія Чалого.

Особливу вдячність хочеться висловити настоятелю Вознесенського храму протоієрею Роману за постійну підтримку і духовне виховання. Прихожани Вознесенської церкви також матимуть змогу скуштувати смачних пасок, які Валерій Григорович передав у храм.

День наступний: спортивні та щасливі

До свята світлого Христового Воскресіння відбулося відкриття нового спортивного майданчику по вул. Сумська. На урочисте відкриття завітав міський голова Олександр Бакликов, настоятель Вознесенського храму протоієрей Роман, а також громадські активісти.

Серед присутніх і депутат обласної ради Валерій Чалий, який став ініціатором створення майданчику. частина спортивних тренажерів придбана за депутатські кошти, а інші сконструйовані за рахунок підприємства ТОВ «КРУК». Все це мало одну мету: зробити заняття спортом більш комфортними та доступними кожному.

До присутніх на майданчику дітлахів звернувся із напутнім словом о. Роман, який розпові про історію Пасхи, а також наголосив на важливості гартування не лише духу, а й тіла.

Приємно, що на майданчику зібралося чимало дітлахів, які із великим задоволенням випробовували нові тренажери. До смаку прийшлися малечі і великодні смаколики, які вони отримали по закінченню свята.

Підтримка військових або Війна без війни

Поряд із радістю і світлими сподіваннями знаходиться місце для болю і зла. Днями чи не найбільшого резонансу отримав приїзд військових до Лебедина: виникла напруга, а з нею – і тотальне непорозуміння. Чи заслуговують наші захисники на підтримку? З одного боку кожен свідомий житель міста відповість: «Так». Але що доводиться бачити насправді? Почалася війна без війни. Мітинги, суперечки, спротив жителів колишнього військового містечка, які у більшості своїй висловили невдоволення можливим відродженням військової частини.  І хто був серед військових? У це складно повірити, та серед них наші земляки: сумчани, ромен чани, полтавчани, які ще три дні тому були у зоні бойових дій, а тепер повернулися на відпочинок. Солдати аж ніяк не очікували, що вони залишаться один на один зі своїми проблемами: відсутністю стелі над головою, елементарних умов та їжі. Захисники не побачили підтримки ні від влади району, ні від можновладців обласного масштабу.

Межа людській байдужості та жорстокості має закінчуватися, але це можливо лише через свідомість і далекоглядність. Адже мало хто задумався, що військові у місті – це не лише спокій і тиша, а й додаткові надходження до бюджету для розвитку міста і нові робочі місця.

Хай там як, але з перших хвилин перебування військових у Лебедині поруч із ними був міський голова, який, ніби бойова мішень, витримував «обстріли» з гніву та жорстокості своїх же земляків. Ніхто не зміг ґрунтовно пояснити свій спротив, але постійно лунало палке «ні», яке проникло в серця наших захисників. Здавалося, що й небо здригнулося від болю.

У ці великодні дні з військовими спілкувався і депутат обласної ради Валерій Чалий. Мета була одна: знайти місце для постійного перебування захисників. Під час розмов виникали різні ідеї і думки, але все, що «народилося» у ту ж хвилину і вмирало, адже душевний біль нічим не вилікуєш:

«Нас люди проводжали зі сльозами і мольбою, хотіли, щоб ми залишилися. А у вас тут зустріли з гнівом та жорстокістю. Як можна жити з такими людьми? З таких і розпочалась війна…», – зазначив командир під час однієї з розмов.

Та, незважаючи ні на що, у Великий світлий день Воскресіння Христового Валерій Чалий разом із протоієреєм Романом продовжували свою духовну діяльність. Вони вручили символічні пасхальні подарунки нашим військовим. Ці пасочки стали своєрідним вогником надії, що все зміниться на краще.

Непроста ситуація із військовими ще раз продемонструвала, хто живе у нашому місті, і які цінності сповідують. І ми знову, й знову згадуємо слова Тараса Шевченка: «Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають». З такими «патріотами», нам і вороги не потрібні.

 

Шановні земляки! Вибачте, якщо ми когось не згадали, обійшли увагою або не відгукнулися. Життя йде далі і попереду ще багато днів, кожен з яких має супроводжуватися добрими справами. Давайте разом відроджувати духовність, допомагати ближнім, щоб жителі Лебедина стали великою дружньою родиною! Христос Воскрес!